WTF?
     
Археологічні та фольклорні джерела про добу Київської Русі на території Броварщини (ЧАСТИНА 4)

Продовження...

Основними типами поселень X-XII сторіч були укріплені поселення (гради) та села. Розкопку таких поселень біля Русанова у вересні 1992 року проводив науковий співробітник сектору археології управління культури Київської облдержадміністрації Олег Сєров. Було досліджено кілька господарських будівель. Встановлено, що площа цього села охоплювала понад п'ять гектарів. На ній знайдено знаряддя праці, побутові речі, прикраси та інші старожитності. Це, зокрема, велика кількість уламків посуду з орнаментацією, фрагменти скляних фрагментів, які прикрашали руки жінок, орнаментований кістяний гребінь, застібка для одягу, бронзовий дзвіночок, шиферне пряслице з написом. У великій кількості виявлено наконечники стріл. Знайдено також лезо ножа, ковані цвяхи, уламок коси-горбуші, майстерно вирізьблену фігурку для гри в шахи. Про торговельні зв'язки давніх українців із віддаленими країнами свідчить знайдений фрагмент східного браслета.

Знахідки оброблених металевим знаряддям кісток дають змогу стверджувати про наявність косторізного ремесла, а шлак - про виплавлення металу із залізної руди.

Цьому промислу відводилось важливе місце в господарстві краю, оскільки Броварщина є досить багатою на болотну руду.

 Отож, до сьогодні дійшли назви на взірець Руда, Рудня, Рудка тощо, які вказують на місце знаходження таких родовищ. Залізо виплавляли в сиродутних горнах. З нього ковалі потім виготовляли знаряддя праці (серпи, коси, сокири, наральники), зброю (мечі), тощо. Це були вироби високої якості з винятковим мистецьким оформленням.

Глиняний посуд виготовлявся на ручному крузі. З X-XI сторічруськи майстри почали виробляти полив'яний посуд. Про різноманітність орнаментації та кольорової гами посуду свідчать фрагменти гончарних виробів, знайдені під час розкопок руського поселення біля Русанова.

Великого розвою на Русі набуло житлове будівництво. Що ж стосується нашої місцевості, то тут не зареєстровано великих міст, а тому кам'яні будівлі на городищах відсутні. У сільських поселеннях найпростішими житлами були напівземлянки з двосхилим дахом і дерев'яними стінами, обмазаними глиною. Такі споруди добре зберігали тепло. Будували також і наземні зрубні будівлі.

Серед матеріалів, із яких робили різноманітні речі, значний відсоток займала кістка. Із неї виготовляли гудзики, руків'я ножів, ручки дзеркал тощо.

Володимир Мономах

Однак найцікавішою в Русанові є знахідка свинцевого висла (печатки) князя Володимира Мономаха.

Свого часу на Броварщині було знайдено дві вислі свинцеві печатки доби Київської Русі. Це знак князя Всеволода - Андрія Ярославовича, яка походить з Вигурівщини, та свинцеве висло з Погребів, що належало боярину Ратибору.

Усього на землях Русі археологи знайшли в грунті майже 2300 актових свинцевих відбитків, що походять із різних територій Руської держави. З них близько 1/3 відносять до періоду, який охоплює час іх X - до першої третини XIII сторіччя. Більшість таких печаток належить до XI - початку XII сторіччя. Вони, до речі, характерні лише для домонгольського періоду. 

Усі пізніші знахідки походять тільки з Новогорода або Пскова.

Ратибор

Свинцеві висла використовувалися і в дохристиянські часи. На них зображувався знак одного з князів та його умовний портрет.

Із прийняттям християнства з'явилися й печатки митрополитів. Після 1113 року, коли великим київським князем став Володимир Мономах, система князівських та митрополичих знаків уніфікувалася: на перших - присутній напис (до цього їх робили, як староболгарською, так і грецькою мовами) і патрональне зображення князя та Богоматері.

В останні два десятиліття XI сторіччя з'явились ще дві великі групи печаток - новогородського протопроедра Євстафія і боярина Ратибора. На Ратиборових вислах уперше використана для напису старо-болгарська (церковнослов'янська) мова. Цей високий сановник некнязівського походження був переяславським боярином, посадником князя Всеволода Ярославовича у Тмутаракані, воєводою Володимира Всеволодовича, його послом до інших князів. Мав Ратибор і друге (церковне) ім'я Климент. Воно читається на «погребівській печатці».

Знахідки таких пам'яток вказують на наявність тут органів суду та управління.

Як відомо, вузька смуга землі вздовж Десни і Дніпра належала Київському князівству, отже, не виключається, що поселення на місці сучасного села Погреби було передано князем Мономахом у володіння Ратибору, котрий прийшов до Києва разом із князем із Переяслава 1113 року. 

Але це вже інша історія, яку видання «At Brovary» вам розкаже наступного разу...