WTF?
     
Археологічні та фольклорні джерела про добу Київської Русі на території Броварщини (ЧАСТИНА 2)

Міста почали з’являтися на Русі ще в третій четверті І тисячоліття н.е. Повідомлення писемних джерел про міста-«гради» з’являються в IX сторіччі. Приміром, «Повість врем’яних літ» у IX —X ст. називає такі міста, як Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав, Білгород, Вишгород, Любеч, Смоленськ, Ладогу, Псков та інші. Загалом за літописними даними, на Русі в XIII сторіччі існувало близько 300 «градів».

Давньоруське слово «град» походить від "городити", тобто укріплювати. Ним визначався всякий «обгороджений» населений пункт незалежно від функції, яку він виконував. Серед таких «градів» були міста, феодальні замки, прикордонні фортеці. До категорії останніх потрібно віднести більшість оборонних поселень, що знаходились у межах сучасної Броварщини.

«… И рече Володимер: се не добро, еже маль город около Києва, и нача ставити грады по Десне, и по Востри, и по Трубежеви, и по Суле, и по Стугне, и поча нарубати муже лучшие от Словень и от Кривичь и от Чюди и от Вятичь и от сих насели градьі, бе бо рать от Печенег и бе воюяся с ними и одолея им», - так сказано в Руському літописі про події 987 — 988 років, коли київський князь Володимир наказав будувати довкола Києва — «стольного міста» Русі — «гради», що повинні були виконувати роль прикордонних застав. Як видно з тексту, розміщувалися вони на річках; взагалі такі фортеці будувалися на можливих шляхах просування кочівників (на головних дорогах, переправах тощо).

Подібний крок був викликаний тим, що Києву постійно загрожували кочівники — спочатку печеніги (перший напад на Русь вчинили в 968 році), потім — половці, які «В лето 6569. Придоша половци первое на Руськую землю воєвать».

Так були побудовані «гради» на Трубежі. Літопис, на жаль не описує цих поселень на Броварщині, за винятком Русанова,

Існували також прикордонні населення на місці нинішніх сіл Світильня та Заворичі. Вони були округлими, діаметром близько 75 метрів, належали до фортець середньої величини, де ішли піднімалися на висоту не більшу ш чотири метри. Зверху валів були дерев’яні стіни. Башти в поселеннях такого типу, звичайно, не зводилися, за винятком сторожових маяків. Можливо існувала вежа з проїздом в її нижній частині. Із зовнішнього боку насипу знаходився рів…

Типовим для руських укріплень того часу було Вигурівське, яке згадується в джерелах другої половини XIX століття. "Городище в Броварской волости, при с. Вигуровшине, на север в расстоянии от села на 1/4 версты, Насыпь вишиною в 12 аршин, мерою вокруг на одну десятину и кругом обведена канавою в 4 аршина глубиной для входа в городище имеются признаки существовавших ворот". Було в межах села ще одне городище: «Такая же самая насыпь, как и предыдущая, на ней ниже сущест­вует двор Киево-Михайловского мона­стыря»

Заворицьке укріплення описане в праці Д. Самоквасова «Древние города России» (1873 рік). «Городок в Ярослав­ской волости, в селе Заворичах, возле болота Трубайла. Круглой формы». Його досліджували двічі — у 1916 році — П.С. Уварова, в 1975 році — М.П. Куче­ра. Вірогідно, що назва поселення кіль­ка разів змінювалася протягом століть. Звернувшись до словника Володимира Даля, знаходимо, що «завора — заста­ва, помеха, непропуск...». У слові «за­вора» префікс «за» об’єднується з діє­словом «варить», що означало «оберіга­ти». Тобто, «заворичі» — це поселення на заставі. Народно-етимологічне пояс­нення назви села стосується періоду на­падів кочівників на руські землі, коли наші предки в одному з боїв «заверну­ли» ворога назад.

Легендарний матеріал такого ж типу побутує і в селі Світильня: у ньому роз­повідається про те, що колись тут зна­ходилася сторожова вежа, на якій запа­лювали вогонь при наближенні кочівни­ків. Цим вогнем по­переджали людей в інших поселеннях: увага, небезпека! Така система світло­вої сигналізації ши­роко використовува­лася на Русі.

Невідомо, скільки часу проіснували руські «гради» на Трубежі. Можливо, вони були розгром лені в другій половині XI сторіччя, коли половці зачастили з набігами на Київську і Переяславську землі. Можливо, вони загинули в період із жовтня по листопад 1240 року: «В лето 6748. Того же лета взята Киев татарове … Си же злоба приключися до Рождества Господня на Нимолин день».

Укріплення були зруйновані, а їхні захисники знищені татарами. На городищах Світильні та Русанова вже в наші часи були знайдені скелети людей, яких ніхто не поховав після бою, а також залишки зброї і військового спорядження.

Далі буде...