WTF?
     
Історія Броварщини: бувальщина села Красилівка

 

 

Село Красилівка вперше згадується в історичних документах 1628 року (Історія міст і сіл УРСР). Воно відоме під своєю назвою з польської люстрації 1636 року як слобода Остерського замку. За легендами, с. Красилівка засноване на початку XVII ст. монахами Києво-Печерського монастиря.

Воно було розташоване біля річки Рудки, яка впадала в Трубіж. Нині річка замулилась і протікає лише невеликим струмком та має два заболочені стави, а нещодавно виконано на Рудці ще один став.

На цих землях були монастирські будівлі: водяний млин, винокурня, вони були покриті червоною бляхою, можливо, від цього й пішла назва «Красилівка» від «Красний дім». Можливо, невипадковою є подібність кольорів, які згадуються в назвах річки («Рудка»), на якій стоїть село, та самого села («Красилівка»).

Є ще один місцевий переказ: біля Рудки стояв невеликий хутір. У хуторі жили монахи. У них був млин, та в повені його знесло. Тоді люди стали селитися ближче до дороги. Серед монахів була красна бариня, тобто красива та знатна. Звідси, мабуть, і пішла назва «Красилівка».

Перші згадки про c. Красилівку зустрічаються у документах:

l. За 1680 рік в «Описанні Києво-Печерської лаври» наведена жалувана грамота царя Федора Олексійовича, де сказано, що «...владеть по сей стороне Днепра... местечком Броварами, да селом Требуховим... да деревною Карсиловкою...»

2. У матеріалах Центрального історичного архіву є «Исповедные розписи» за 1737, 1741 роки, в яких поіменно записані селяни, які говіли в церкві. По Красилівці є 47 записів (господарств).

3. Там же є «Ревизские сказки» за 1763 рік, в яких подвірно переписані всі чоловіки села з вказівкою на вік і походження.

Красилівка зберегла назву ще від часу заснування. Не зберегли своїх прадавніх назв лише сільські вулиці. Назви вулиць села, як і всієї України, рясніють іменами та прізвищами людей, які не мали й не мають ніякого відношення до історичних подій села. Так, можна зустріти в Красилівці такі вулиці: Кірова, Комсомольську, Щорса, Леніна, Орджонікідзе, Піонерську, Чехова, Будьонного та багато інших. Тобто вони давалися за радянських часів на честь подій того часу або ж називались іменами полководців та керманичів.

Ці наймення увійшли в обіг, знищивши попередні народні назви та пам'ять. На щастя, збереглися старі назви кутків та деяких вулиць: Ковальська, Ладанська, Горошкова. Шулявка, Пугачова, Броварський хутір, Димирська та ін. Є вулиці, названі іменами героїв села: одна названа на честь жителя села, Героя радянського Союзу Андрія Васильовича Дяченка, який загинув у роки Великої Вітчизняної війни, інша - носить ім'я Сергія Басове, що загинув у Афганістані.

Старожил Красилівки Радченко Микола Федотович (1875 р. н.) розповідав: «до l 700 року села тут не було. Було, мабуть, невелике поселення. У 1700 році появились монахи, які над річкою Рудкою поставили Вінницю (гнали горілку). Була в них економія, водяний млин. Ще на початку XX ст. біля Рудки, коли копали копанку, із землі викопували борошно і стовпи. В економії був будинок, укритий червоною (красною) жерстю. I від того поселення називали Красилівкою (Красний дім).

Пізніше на місце прийшли козаки; вони об'єдналися з требухівцями й прогнали монахів. У користуванні козаків було 500 десятин землі. Згодом, там оселились «казенні» селяни, які приїхали з різних місцевостей. Вони зайняли близько 1800 десятин землі. Козацькі землі ніхто не міг займати, «казенні» селяни (в більшості це була біднота) здавали свою землю козакам, бо самі не спроможні були їх обробляти, і йшли працювати на будівництво доріг (били камінь).

Жив у селі козак Павло Матвійович, який мав 45 десятин землі. Були у нього доньки - Харитина і Векла, які під час революції утекли, а під час окупації повернулися і тут померли. Земля їхня після революції розділена між селянами. Будівлі зайняті під лікарню і клуб.

Заможними були Федір Лобко, у нього було 8 волів, 2 млини, 25 десятин землі, на якій робили сини й наймані селяни. У Семена Лобка було 4 воли, 2 млини. У Можеш Антона - 2 млини.
3a розмол вони брали 1/70 частину. Всього в селі було 40 млинів.

Шинок стояв над дорогою (проти подвір'я  Івашка Никифора). До шинку заходили заможні селяни. В шинку був посидельник від броварського пана Biтовського. (Відвідувачі висловлювалися нецензурними словами, і до сьогодні цей куток має назву "Матюхівщина").

Було в селі Боровкове болото і великий плав. Річка Рудка була більша і в ній була чиста текуча вода. У 1884 році не було ще ні Пугачової вулиці, ні Броварського, ні Ракового хуторів. Селяни сіяли жито, овес, ячмінь, горох, гречку, просо. Пшениці не сіяли. Значно пізніше десь дістали пшеницю і посіяли її Менжега Данило та Якубовський.

Картоплю садили тільки для себе біля хати. У більшості селян до нового врожаю картоплі не вистачало. Городництвом не займався ніхто; помідорів ще не знали, капусту, огірки, цибулю садили лише на грядочці біля хати. Садів було дуже мало.
 
Волость була в Оглаві (Гоголеві). До неї входило 26 сіл, в тому числі й Красилівка.
Менжега І.М., Таран П.К. та Рогач Б.І. свідчили: «Революційних рух, що ширився в царській Росії на початку XX ст. докотився і до Красилівки. Селяни Чуняк Антон Васильович, Бровченко Григорій Данилович розповсюджували революційну літературу в селі. У 1905 році їх було засуджено і вислано. В село вони повернулися після революції 1917 року. Красилівці брали активну участь у боротьбі з куркульськими заворушеннями в сусідніх селах».

Першим головою сільської ради був Чуняк Антон Васильович, членами сільської ради стали Нечипор Чуняк, Пантелій Дяченко, Павло Духно, Григорій Марченко. Першими комуністами, крім Чуняка А. В., були: Зінченко Іван Лукич, Міщенко Панас Іванович, Менжега Лаврін Макарович, Таран Лука Карпович. Перші комсомольці - Гусак Степан Савкович, Шибіко Трохим Трохимович, Марченко Антон, Пастернак Григорій та інші.

 

У 1921 році на землях, які селяни отримали від революції, організована комуна "Шлях освіти". У 1930 році в селі утворились 2 колгоспи "Червоний прапор" і "Нове життя". Першими активістами були: Москаленко Кулина Семенівна, Ігнатенко Параска Семенівна, Івашко Сонька Онопріївна, Рогач Оришка Пимонівна.

Перша школа (сільська хата 9х9 аршин), була збудована в 1894 році. В ній навчалося 75 учнів, лише хлопчики, з яких організовано було 3 групи. Усіх дітей вчила одна вчителька - Феліца Булкіна. В 1889 році в громадському будинку було засноване початкове однокласне училище. Вчителька Нестеровська Матрона Карпівна вчила 15 дітей. Проте в 1915 році згорів увесь сільський куток, де стояла школа. Нову почали будувати в 1909-1910 роках; спочатку це була початкова школа, потім семирічка, а пізніше восьмирічка. Директор Аза Корній Іванович з перших днів Великої Вітчизняної війни пішов на фронт і загинув, захищаючи Батьківщину.

В гіркі роки окупації школа 2 роки не працювала. Першим після війни директором була місцева вчителька Зозуля Мотря Василівна. Потім цю посаду обіймав Рибак Іван Кузьмович.

У 1974 році побудоване чудове двоповерхове приміщення, яке широко відкрило двері в прекрасні світлі класи, кабінети, майстерні для учнів. Toді ж було відкрито музей «Бойової слави», в якому висвітлено бойовий шлях 163 стрілецької дивізії 40 армії, яка визволила Красилівку від окупації.

У новій школі працювали досвідчені вчителі, які передавали свої знання та вміння дітям, віддавали частинку своєї душі й присвятили себе вихованню підростаючого покоління: Менжега Наталія Андріївна, Менжега Федора Іванівна, Чуняк Оврам Сидорович, Глухенька Лідія Григорівна, Лень Віра Логвинівна, Москаленко Галина Іванівна, Лизогуб Марія Прокопівна, Дорошенко Валентина Микитівна, Вдовиченко Михайло Арсенович та інші.

Матеріал взятий з книги "Історія поселень Броварського краю".