WTF?
     
Для мене професія актора – це можливість весь час саморозвиватися, – броварчанка Єва Кошева, виконавиця головної ролі у «Сторожовій заставі»

Перший український фільм-фентезі «Сторожова застава» сьогодні збирає мільйони глядачів в кінозалах. Лише за перший тиждень прокату стрічка встановила рекорд за сумою касових зборів в Україні. Головну роль в картині зіграла 15-річна Єва Кошева з Броварів. Наші журналісти зустрілися з молодою акторкою, аби вивідати секрети закулісся найкасовішого українського фільму.

«Сторожова застава» — перший український фільм, знятий у жанрі фентезі за мотивами однойменної книги Володимира Рутківського. Головний герой історії – звичайний школяр Вітя – через магічний портал часу потрапляє у ХІІ століття, в епоху Київської Русі. Саме в цей час має відбутися вирішальна битва між Добром і Злом.

Як так склалося, що звичайна тринадцятирічна дівчина стала головною героїнею повнометражного фільму? Ти давно займаєшся акторством?

– Майже 4 роки тому займалася у двох модельних школах. Там помітили мій талант до акторства. Знайшлася людина, яка в мене повірила, сказала: «У тебе все вийде, якщо будеш у цьому розвиватися». Тоді я почала займатися акторською майстерністю, ходила в спеціальні школи, на різні тренінги. Кіно і театр – вже три роки як частина мого життя.

В кіно ти себе спробувала, а як щодо театру?

– Театр обожнюю, але ніколи не виступала на сцені. Кажуть, що це – складний процес. Але я дуже хочу спробувати. Театр дає неймовірну базу для актора. Звісно, в кіно простіше. Відзняти певний дубль можна кілька разів, а на сцені ти маєш лише одну спробу.

Ким себе бачиш в театрі? Ти більше драматична актриса чи комедійна?

– Думаю, мені простіше зіграти драму. Я можу легко заплакати. Згадати щось зі свого життя – і я одразу в сльозах.

– Яку роль хотіла б зіграти?

 Персонажа зі складним характером. Хотілося б зіграти чорного лебедя (йдеться про американську стрічку «Чорний лебідь», що розповідає історію балерини, яка божеволіє, намагаючись отримати роль у постановці «Лебединого озера», прим. ред.).

Аби підготуватися до головної ролі в «Чорному лебеді», Наталі Портман за короткий час навчилася танцювати. Ти готова освоїти балет заради ролі?

 Якби був час для підготовки, то навчилася б. Для мене професія актора це можливість весь час саморозвиватися. Будь-яка навичка знадобиться в майбутньому: на сцені і на знімальному майданчику. Пригодиться все: вміння співати, танцювати, робити колесо чи грати на гітарі.

– Як ти потрапила до «Сторожової застави»?

– Познайомилася з кастинг-директором. Вона сказала, що у мене гарні очі, хоча я ношу лінзи, і запросила на кастинг «Застави». Тоді активно шукали хлопчика на головну роль, але потім з’явилася я (сміється). Запросили спочатку на один кастинг, потім на другий.

– Багато дівчаток змагалися за головну роль?

Взагалі-то дуже багато. На головну чоловічу роль, знаю, було майже 400 хлопців. На першому кастингу зі мною було 5-6 дівчат і хлопець. На другий відібрали трьох найкращих дівчат і трьох хлопців. Дивилися, як пара виглядає в кадрі.

– Як ти почувалася, коли дізналася, що тебе затвердили на головну роль?

– Затвердили, то й затвердили. Тоді я ще не усвідомлювала, наскільки масштабним буде цей фільм.

– Коли ти вперше побачила сценарій, він тобі сподобався?

– Повністю я його і не читала. Режисер казав, що я маю знати тільки, що відбувається з моїм персонажем. Мене весь час цікавили паралельні лінії інших героїв. Коли читала вперше, було незрозуміло. Перші сцен 20 був лише головний герой. Потім з'являлася я. Початок мені читала мама, тоді я працювала зі своєю роллю. Один тільки текст я читала кілька місяців.

– З ким познайомилася на майданчику, крім своїх партнерів по сцені?

– Перші люди, з якими я познайомилася, це мій кастинг-менеджер по акторам, гримери, костюмери, режисер, другий режисер, з якими найбільше контактували. Це найголовніші люди на майданчику. Після того були ті, які працювали зі світлом. Не було людини, з якою я не спілкувалась.

– Дорослі досвідченіші актори як до тебе поставилися?

– До нас ставилися як до дітей. Особливо перші кілька знімальних днів. Потім, коли вже познайомилися з моїм дідусем по фільму (Георгій Дерев’янський, прим. авт.), богатирями (Олег Волощенко, Олександр Комаров, Роман Луцький, прим. авт.), Меланкою (Наталя Сумська, прим. авт.), зрозуміли, що все серйозно. З деякими досі підтримуємо зв'язок.

– Як воно, знаходитись на знімальному майданчику?

– Надзвичайно складно. Це величезна відповідальність перед колективом, перед режисером, перед собою. Я розуміла, якщо буду нездарою на камеру, то з цього нічого не вийде.

– У фільмі ти зіграла мрійливу Оленку з минулого. Розкажи трохи про свою героїню.

– Це дівчинка, яка живе в минулому. У неї немає батьків, тільки дідусь, якого вона увесь час слухається. Моя героїня обожнює природу. Вона мила, скромна, і, водночас, може за себе постояти. Так Оленка жила, поки не з'явився хлопчик Вітя, якого вона зовсім не розуміє. Хлопець по-іншому виглядає, по-іншому одягнений. Він потрапляє з сучасності в 1120 рік, у часи богатирів і половців. Між Оленкою і Вітєю, звісна річ, з'являються почуття.

– Зі своїм партнером Даніїлом Каменським, який грає Вітю, знайшли спільну мову?

– Спочатку Даня мені не подобався. Насправді він мене бісив (сміється). Загравав до мене. Він вважав, що має мені подобатись. Траплялося так, що ми мали грати закоханих, хоча в житті терпіти не могли один одного. Але зараз все добре. Ми і сьогодні інколи спілкуємося.

– Складно було в кадрі цілувати хлопця, який тобі не подобається?

– Я думала, буде гірше. Тоді ми зняли більш як 20 дублів.

– Як друзі поставилися до того, що ти зіграла у великому кіно?

– Коли почалися зйомки, у мене не було друзів. У школі ставилися по-різному. Хтось казав: «Вітаю. Ти молодець!». А хтось не вірив, що все вдасться і фільм взагалі вийде в прокат. Я і сама хвилювалася, до кінця не знала, що буде далі.​

– Ти поєднувала навчання зі зніманням? Чи все-таки про школу довелося забути?

– Майже весь сьомий клас я пропустила. У вересні пішла в школу, потім 2 місяці там не з'являлася. Поки взимку була перерва між зйомками, навчалася. Коли у березні-квітні почали другий блок, взагалі перестала ходити. Екзамен перед восьмим класом я складала в окремий день.

– Адміністрація школи тобі дозволила?

– Так. Мама писала записку і від директорів «Застави» було підтвердження, що я знімаюся в фільмі. Взагалі директор і класний керівник – єдині люди зі школи, які мене підтримали. Я була дуже здивована, коли вона (класний керівник, прим. авт.), як усі інші, не сказала, що навчання – це головне і на знімальному майданчику мені не видадуть атестат.

– Тобі казали, що ти не зможеш закінчити школу?

– Мені зараз це кажуть вчителі. Я дуже багато пропускаю через прем'єри і інтерв'ю.

– Після прем'єри однокласники почали по-іншому до тебе ставитися? Відчула себе зіркою?

– Ні. Нічого не змінилося. Просто вітали з прем'єрою. Я не відчуваю, що стала знаменитістю. Навіть в Інстаграмі на мене підписалося тільки 200 користувачів (сміється).

– Всього-на-всього 200? А ти хотіла більше підписників?

– Я просто думала, що їх буде більше. На Даню підписалося в кілька разів більше.

– Скільки отримала молода акторка за роль у «Сторожовій заставі»?

– Не скажу. Я отримувала гроші за кожен знімальний день, тому і сама не знаю всієї суми.

– Роль Оленки – твоя головна акторська робота?

– Так. У вересні знялася у фільмі «Троє в лабіринті» для телеканалу «Україна». Мені дісталася другорядна роль. Це дочка головної героїні. Знімалася в «Реальній містиці» (телепроект на каналі «Україна», – прим. авт.), але це зовсім інше.

– Про «Оскар» мрієш?

– Звичайно. Але для цього треба зіграти в англомовному фільми. А з цим у мене поки проблеми. Хоча я намагаюся. В будь-якому разі англійська знадобиться в житті.

Прем'єра «Сторожової застави» відбулася 12 жовтня. Сьогодні фільм можна переглянути в кінотеатрах України.