WTF?
     
Театр, що лікує: у Броварах збирають студію для людей з обмеженими можливостями та поранених бійців

  Мистецтво, зокрема акторська гра, допомагає людям, які втратили інтерес до життя, знайти у собі сили. У Броварах незабаром може з’явитися театральна студія для людей з обмеженими можливостями та поранених бійців АТО. За її створення взявся досвідчений актор, який сам захищав Україну на Донбасі, Євген П’янков. Чоловік понад десять років виступає на сцені та вчить цьому людей із обмеженими можливостям.

  Театром Євген захоплювався завжди, але на сцену чоловік вийшов лише у 37 років. До театру його привів курйозний випадок. Зустріч із адміністраторкою, а з часом і з режисером одного з київських театрів назавжди оселила Євгена біля підмостків сцени. За роки акторства було і навчання в іменитих закордонних режисерів, і робота в кількох театрах, і зйомки в кіно. Так дитяче захоплення переросло у справу усього життя.

  Найбільше задоволення Євгену приносить не сама сцена, а робота з незвичайними акторами – людьми з обмеженими можливостями. «Найголовніше для мене - дати людям відчути, що вони не слабкі, мають творчий потенціал і можуть розвиватися у цій галузі», – каже чоловік.

  Шлях наставника і викладача Євген почав із театру для незрячих. Вони збиралися і майже місяць просто спілкувалися. З часом за розмовами перейшли до вправ. А до Євгена приходили люди з іншими вадами. Студія стала інтегрованим театром «Посох». При київському міському центрі соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів люди з обмеженими можливостями вже ставили невеликі сценки і створювали повноцінні вистави. Разом із своєю студією Євген відвідав Москву, Баку та Прагу. Втім коли почалася Революція Гідності театр крок за кроком почав занепадати. Потім почалася війна і Євген поїхав волонтером боронити Україну в зоні проведення АТО.

 Спершу чоловік займався евакуацією, потім навчав і допомагав на курсах медичної допомоги. З часом пішов служити за контрактом. Був і під Маріуполем, і в Донецькій області. На сході України Євген пробув півтора року. Минулої осені він повернувся. Відтоді його не покидає бажання повернутися до театру. Втім зробити це чоловік думає вже у Броварах.

 Євген пояснює, що театр завдяки різним сучасним технологіям дає можливість піднімати соціальні питання. Багато форм, таких як діалог з глядачем або театр імпровізації, використовують і у роботі з особливими акторами.

 Якщо досвіду роботи з людьми з обмеженими можливостями у Євгена хоч греблю гати, то як працювати з військовими Євген поки не знає. «Я з ними не працював як викладач. Я навчав їх в АТО і з ними воював», – наголошує пан П’янков. Однак чоловік упевнений, що театр як ніщо інше може допомогти АТОвцям пристосуватися до розміреного життя поза фронтом. Потрібно лише знайти підхід до кожного, аби зрозуміти його стан.

 – Я й сам, коли повернувся, думав що все гаразд. Але зрозумів, що це не так і проходив реабілітацію. Багато хлопців зараз знаходяться в такому самому стані. Після війни людині потрібно ввійти в соціум, – наголошує актор-військовик.

  Усе приходить з досвідом, треба лише почати спілкування. Однак для цього Євгену потрібне приміщення, в якому можна було б проводити заняття. Кілька місяців тому чоловік вже намагався домогтися від відділу культури Броварської міської ради відповіді щодо вільної будівлі. Тоді відділ не мав керівника і справу відкладали. А зараз там «не готові говорити на цю тему». За цей час Євген оглянув десятки приміщень. Затишною домівкою для незвичного театру міг би стати місткий культурний центр «Прометей» чи міський клуб.

  А ще потрібно знайти людей, які б із задоволенням приходили на зустрічі студії. Зробити це не так вже й просто. Імена, номери телефонів людей з інвалідністю, так само як і поранених АТОвців, можна отримати в центрах реабілітації чи відділах міської адміністрації. «Самого переліка замало. Потрібно знайти з цього переліка ідеологів», – говорить актор. Допомогти у цьому може лише живе спілкування.

  – З такими людьми треба особисто спілкуватися. Досвід підказує, що дзвінки, запрошення та розсилання листів електронною поштою не працюють, – додає Євген.

  Чоловік вже познайомився з багатьма людьми з інвалідністю, які не проти в майбутньому стати акторами. Артисткою майбутньої студії може стати і хвора на ДЦП 14-річна Марійка Селюк із Великої Димерки. Євген запропонував її матері Олені, аби дівчинка приходила на заняття. Від цієї ідеї родина була у захваті. Не відмовилися й інша жінка, яка виховує дитину з ДЦП.

  Аби подібна студія існувала у Броварах потрібно 6-10 постійних відвідувачів. З розвитком театру люди приходитимуть та приводитимуть знайомих. Так за кілька місяців і складеться команда. Тоді можна буде створювати щось для глядача.

  – Ми можемо одразу почати роботу. Якщо буде 10-20 людей і всі приходитимуть на заняття, то ми за 4 місяці поставити виставу. Але ж такого не буде, – переконаний артист.

  Крім того, хтось повинен займатися адміністративною роботою. Євген каже, що й сам може бути адміністратором, та не хоче. Все-таки творчі люди не створені для роботи з паперами.

  Євген запрошує броварчан до співпраці, а охочих спробувати себе у акторстві - до театру. Якщо Ви хочете долучитися до студії, зверніться до нашої редакції.

  Фото були надані редакції «AtBrovary» Євгеном П'янковим