WTF?
     
Дмитро Янченко. Один рік без Героя-Янгола (ВІДЕО)

03.02.2016 року виповнюється один рік, як загинув перший броварський Воїн-Янгол Янченко Дмитро Олександрович.
Рівно рік тому о 07:30 під Дебальцево Дмитро разом зі своїми побратимами збиралися в їдальні на сніданку. Раптом почався ворожий мінометний обстріл, який змусив наших хлопців лягти на підлогу. 

- У Діми була погана звичка, - розповідає нам товариш по службі Андрій, з яким ми сьогодні зустрілись біля могили Дмитра, - при мінометному обстрілі кудись бігти. Ця звичка стала для нього смертельною. Один з осколків влучив Дмитру в голову.
Вже 05.02.2015 року з Дмитром Янченко прощалося все місто Бровари. Снігова заметіль не зупинила декілька тисяч мешканців Броварів попрощатися з Дімою спочатку на Майдані Свободи, потім в церкві Пресвятої Богородиці та на кладовищі.

Через півроку після загибелі Героя наше видання зустрілося з мамою та друзями Дмитра Янченко, які розповіли дуже багато цікавого (див. статтю тут). 
Дмитро був дуже позитивною людиною зі світлою душею, яка залишиться в пам'яті у всіх та назавжди. 
Родичі та друзі Дмитра і досі не можуть повірити, що його з нами вже немає. Хоча його з нами немає умовно, він завжди залишиться в наших серцях. 

 

(відео від друзів Дмитра Янченко)

*   *   *

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Вічна пам'ять Герою... Земля тобі пухом, Дмитро...