WTF?
     
"Миколай іде - Різдво несе!"

 18 грудня відбулась театралізована вистава "Миколай іде - Різдво несе". Наші журналісти також завітали на свято для малечі, та поспілкувалось з одним з організаторів, Теплюк Ларисою Миколаївною.

- Ми співорганізатори (служба у справах дітей). Захід організували разом із дитячим позашкільним навчальним закладом "Камелія" (Центр дитячої та юнацької творчості), саме їхні дітки виступатимуть на сцені.

- А що це за історія із запрошеннями? Ми чуємо у когось є, у когось немає.

- Так, зайти можна лише за іменними запрошеннями діткам-сиротам, дітлахам, які залишились без батьківської опіки й тим, чиї батьки перебувають у зоні АТО - понад 450 осіб. За цими ж запрошеннями, вони отримають подарунки. - Вийшла невеличка плутанина. - Свято для діток з "Камелії" та їхніх батьків відбудеться 19 грудня. 

- Чиїм коштом подарунки?

- Усе за бюджетні кошти міста. Ми, як Служба у справах дітей, їх закупили, запросили діточок і роздамо подарунки.

  

 Будемо відверті, деякі організаційні нюанси лишили неприємний осад. Вистава почалась трохи з запізненням, батьків маленьких артистів просили залишити місця в залі, адже для їхніх дітей свято проводитиметься 19 грудня, окрім того, запрошених було досить багато.

 

 Яблуку нема було де впасти. Наша команда побувала на багатьох культурних заходах, цей був одним з найбільш масовим (наскільки це дозволяло приміщення). Не останню роль зіграло те, що усіх глядачів запрошували телефоном, тобто інформованість була дуже високою. Але чому ж тоді це не було враховано?

 

 На початку заходу дорослих попросили взяти маленьких дітей на руки. В той же час не працював гардероб, тобто батькам малечі довелось тримати й дітей, і верхній одяг у руках. Отже, охочих так провести усю виставу знайшлось небагато. Коли артисти вже виступали, перед першим рядом розставили пластикові стільці, для діток, яким не дісталось місця. 

 

 Історія, яку для глядачів розіграли юні артисти розповідала про козні бісів перед Днем Святого Миколая. Напередодні свята чорти вкрали з неба місяць, аби Чудотворець не зміг знайти шлях до дітей. Домові, які дізнались про задум нечистих, послали всім дітям сон про вкрадений місяць. Діти вирішили завадити чортам і вирушили за ними. На своєму шляху герої зустріли чарівних звірів, леприконів та саму матінку Зиму.

 

 Вона й допомогла дітям, Зима заморозила чортів до приходу Миколая. Але виявилось, що Святий знайшов би дорогу до дітей не за світлом місяця, а за світлом добрих сердець. Молитвою Чудотворець вигнав нечистих назад у пекло.

 

 Загалом вистава була схожа на мюзикл. Діти співали під фонограму, але для юних непрофесійних артистів це, скоріше, плюс, адже спів, як правило, супроводжувався енергійними танцями. Сценарій був, безумовно, розрахований на сучасну дитину. Чорти читали й танцювали хіп-хоп, активно користувались Скайпом, їхні родичі брали участь у "Битві екстрасенсів" і штурмували велику сцену.

  

 Узагалі панувала дуже тепла (декого пригріло аж до сну) й святкова атмосфера: костюми, музика, світло - усе працювало на створення казкового настрою. Після вистави у гардеробі роздавали подарунки для маленьких глядачів. Були люди, які хотіли купити подарунок (імовірно, ті, хто прийшов без запрошення), але організатори їм відмовляли. Дарували запрошеним солодкі набори. 

  

 Дітки були задоволені, маленькі недоліки не відбились на їхньому настрої. До того ж, вистава була справді чудовою. Після по-осінньому мокрої вулиці, глядачі потрапили у справжню зиму. Тож дітки залишились задоволеними.