WTF?
     
Археологічні та фольклорні джерела про добу Київської Русі на території Броварщини (ЧАСТИНА 3)

Францисканський монах Іоанн де Плано Карпіні, який побував на Русі відразу ж після захоплення татарами Києва, писав: "Они (татары) пошли против Руссии и произвели великие избиения... разрушили города и крепости и убили людей... когда мы ехали через их землю, мы находили бесчисленные головы и кости мертвых людей, лежавших на поле".

Згадавши києво-руські укріплення на Трубежі, не можна обійти увагою і можливість існування на Лівобережжі Дніпра ще однієї системи укріплень - низки "градів" на річці Альті, яка нині протікає в Бориспільському районі. Ця водна артерія в давнину була набагато довшою, ніж зараз. На цьому наголошують броварські краєзнавці Дмитро Гамалій та Василь Сердюк, посилаючись на дані аерофотозйомки та інші наукові матеріали. Старе річище Альти бере початок північно-східніше Броварів, приблизно в межах сучасного с. Квітневе (Димитров) і міського промислового вузла.

Дніпровське Лівобережжя було специфічною територією, яка стояла один на один із кочівницьким степом і захищала підступи до Києва з півдня та південного сходу. На цій ділянці Альта відігравала важливу роль водного рубежа на шляху кочівників до "Матері міст руських".

Одночасно прикордонні фортеці на згаданій водоймі могли слугувати захистом від сіверян, два великих угрупування яких склалися в межиріччі Десни і Ворскли в середині X ст.

Уважаємо, що приграничні бастіони на Альті з'явилися значно пізніше оборонної структури на Трубежі, приблизно в другій половині XI ст., коли половці розгромили біля цієї річки руське військо.

В Альтську фортифікаційну систему вписуються укріплення, які існували або могли існувати на місці сучасних Броварів та Требухова Броварського району, Дударкова, Борисполя, Іванкова і Любарців Бориспільського району, а також Харківців і Мазинок Переяслав-Хмельницького району Київщини. Стосовно Броварів маємо непрямі свідчення про наявність тут фортеці часів Київської Русі. Поселення того періоду знаходилось на місці Требухова і Дударкова, про що повідомляв ще в 1896 році журнал "Киевская старина". «Владельцы Борисполя Даниловичи основали Требуховку и Дударов... на селищах Иваничи и Вольничи».

Городища XI - XIII століть виявлено на території м. Борисполя, поблизу сіл Іванків, Любарці, та Харківці. Вони мають округлу форму, були оточені валом та ровом. На місці Харківців народні перекази називають українське місто Живогляд.

Можливо, що названі вище тогочасні укріплені поселення були підпорядковані центру задніпровської території Київського князівства - місту Сакову.

Водночас відзначимо також те, що більшість мешканців руських сіл займалося землеробством, скотарством, промислами. Тієї пори селяни на русі звалися смердами. Село не мало певної структури. Кожен селянський двір знаходився окремо від інших.

Природні умови Броварщини були сприятливі для розвитку скотарства. Заплави річок, луки та узлісся наші предки використовували як пасовиська. Обробіток землі був підсічним або вогневим: після вирубування та спалення лісу ділянка засівалась та використовувалась упродовж двох-чотирьох років, після чого її залишали і переходили до вивільненої від лісу іншої.

Важливу роль у житті селян відігравали рибальство та бортництво, а також полювання на диких тварин. Існували навіть окремі угіддя для ловів, які належали сільським громадам чи князям. 

Широка мережа водойм на території Броварщини - озер, річок та боліт сприяли розвитку різних способів рибного промислу. Основними знаряддями для цього були сітки, від яких збереглися металеві та глиняні грузила. Рибу також ловили на гачки та блешні. Давнім способом риболовства залишається лучіння.

Особливе значення в харчуванні та побуті населення того часу мав мед, який добували збиранням у дуплах дерев - бортях. Вони належали окремим власникам. Кожний ставив на борті свій знак. Додаткові продукти харчування давало збиральництво. У лісах збирали гриби, ягоди, горіхи, дикі яблука та груші.

Далі буде...

Джерело: Броварська минувщина "Праотча сторона у межиріччі Десни та Трубежа"