Міста почали з’являтися на Русі ще в третій четверті І тисячоліття н.е. Повідомлення писемних джерел про міста-«гради» з’являються в IX сторіччі. Приміром, «Повість врем’яних літ» у IX —X ст. називає такі міста, як Київ, Новгород, Чернігів, Переяслав, Білгород, Вишгород, Любеч, Смоленськ, Ладогу, Псков та інші. Загалом за літописними даними, на Русі в XIII сторіччі існувало близько 300 «градів».
Давньоруське слово «град» походить від "городити", тобто укріплювати. Ним визначався всякий «обгороджений» населений пункт незалежно від функції, яку він виконував. Серед таких «градів» були міста, феодальні замки, прикордонні фортеці. До категорії останніх потрібно віднести більшість оборонних поселень, що знаходились у межах сучасної Броварщини.
«… И рече Володимер: се не добро, еже маль город около Києва, и нача ставити грады по Десне, и по Востри, и по Трубежеви, и по Суле, и по Стугне, и поча нарубати муже лучшие от Словень и от Кривичь и от Чюди и от Вятичь и от сих насели градьі, бе бо рать от Печенег и бе воюяся с ними и одолея им», - так сказано в Руському літописі про події 987 — 988 років, коли київський князь Володимир наказав будувати довкола Києва — «стольного міста» Русі — «гради», що повинні були виконувати роль прикордонних застав. Як видно з тексту, розміщувалися вони на річках; взагалі такі фортеці будувалися на можливих шляхах просування кочівників (на головних дорогах, переправах тощо).
Подібний крок був викликаний тим, що Києву постійно загрожували кочівники — спочатку печеніги (перший напад на Русь вчинили в 968 році), потім — половці, які «В лето 6569. Придоша половци первое на Руськую землю воєвать».
Так були побудовані «гради» на Трубежі. Літопис, на жаль не описує цих поселень на Броварщині, за винятком Русанова,
Існували також прикордонні населення на місці нинішніх сіл Світильня та Заворичі. Вони були округлими, діаметром близько 75 метрів, належали до фортець середньої величини, де ішли піднімалися на висоту не більшу ш чотири метри. Зверху валів були дерев’яні стіни. Башти в поселеннях такого типу, звичайно, не зводилися, за винятком сторожових маяків. Можливо існувала вежа з проїздом в її нижній частині. Із зовнішнього боку насипу знаходився рів…
Типовим для руських укріплень того часу було Вигурівське, яке згадується в джерелах другої половини XIX століття. "Городище в Броварской волости, при с. Вигуровшине, на север в расстоянии от села на 1/4 версты, Насыпь вишиною в 12 аршин, мерою вокруг на одну десятину и кругом обведена канавою в 4 аршина глубиной для входа в городище имеются признаки существовавших ворот". Було в межах села ще одне городище: «Такая же самая насыпь, как и предыдущая, на ней ниже существует двор Киево-Михайловского монастыря»
Заворицьке укріплення описане в праці Д. Самоквасова «Древние города России» (1873 рік). «Городок в Ярославской волости, в селе Заворичах, возле болота Трубайла. Круглой формы». Його досліджували двічі — у 1916 році — П.С. Уварова, в 1975 році — М.П. Кучера. Вірогідно, що назва поселення кілька разів змінювалася протягом століть. Звернувшись до словника Володимира Даля, знаходимо, що «завора — застава, помеха, непропуск...». У слові «завора» префікс «за» об’єднується з дієсловом «варить», що означало «оберігати». Тобто, «заворичі» — це поселення на заставі. Народно-етимологічне пояснення назви села стосується періоду нападів кочівників на руські землі, коли наші предки в одному з боїв «завернули» ворога назад.
Легендарний матеріал такого ж типу побутує і в селі Світильня: у ньому розповідається про те, що колись тут знаходилася сторожова вежа, на якій запалювали вогонь при наближенні кочівників. Цим вогнем попереджали людей в інших поселеннях: увага, небезпека! Така система світлової сигналізації широко використовувалася на Русі.
Невідомо, скільки часу проіснували руські «гради» на Трубежі. Можливо, вони були розгром лені в другій половині XI сторіччя, коли половці зачастили з набігами на Київську і Переяславську землі. Можливо, вони загинули в період із жовтня по листопад 1240 року: «В лето 6748. Того же лета взята Киев татарове … Си же злоба приключися до Рождества Господня на Нимолин день».
Укріплення були зруйновані, а їхні захисники знищені татарами. На городищах Світильні та Русанова вже в наші часи були знайдені скелети людей, яких ніхто не поховав після бою, а також залишки зброї і військового спорядження.
Далі буде...