WTF?
     
Марія Лагунова – жінка-танкіст, яка прославилася в боях за Броварщину

Марія Іванівна Лагунова народилася в селищі Окольнічково Курганської області. Марія рано лишилася без матері, а в 10 років дівчинку до себе в Свердловськ забрала старша сестра, яка працювала на залізниці.

Марія Іванівна навчалася у школі лише п’ять років. Потім вона кинула навчання, аби заробити на життя. Працювала нянею та хатньою робітницею. У 16 років пішла працювати на взуттєву фабрику. Спершу робота була не така й складна: підносила колодки для затяжки взуття, прибирала в цеху. Пізніше навчилася працювати на прошивній машині, опанувала спеціальність електромонтера.

Коли почалася Друга Світова війна на території Радянського Союзу Марія добровільно вирішила йти на фронт. Дівчині відмовили і відправили вчитися на трактористку. За три Марія вже була на фронті - розчищала злітні смуги, тягала пальне, боєприпаси, будувала землянки. Під час одного з німецьких нальотів жінку контузило і відправили в запасний полк. Там Марія отримала лист від сестри, в якому йшлося про смерть брата Миколи. Наступного дня Марія вирішила замінити брата на фронті і пішла вчитися у школу танкістів. Серед 700 курсантів училища Марія була єдиною дівчиною. Після закінчення навчання її хотіли залишити в училищі інструктором, але жінка хотіла йти в бій. Вона була механіком-водієм. Перше бойове хрещення пройшла на Курській дузі. У серпні 1943 року брала участь у битві за Дніпро. Підрозділ, у якому служила Лагунова, переслідував противника в напрямку Переяслава-Хмельницького. Гвардійська танкова частина, в якій воювала сержант Марія Лагунова, вела наступальні бої на Київщині.

Наприкінці вересня 1943 року Марія отримала поранення в бою за Княжичі. Підрозділ, у якому воювала Лагунова, першим вийшов на околицю Броварів. Протитанкова гармата ворога, замаскована у садку біля однієї з хат, влучила в Т-34 Лагунової. Танк загорівся. Командир віддав наказ залишити танк. Марія вистрибнула і поруч щось спалахнуло. Далі вона нічого не пам’ятала. Її відтягнули в укриття і доставили непритомну в Гоголівську лікарню, де був медсанбат. Оглянувши дівчину, лікар вирішив  ампутувати обидві ноги. Із Гоголівського аеродрому непритомну танкістку доправили до Сум, а звідти - Омського військового госпіталю санітарним вагоном. У госпіталі за життя Марії два тижні боровся весь медперсонал. Потім була тривала реабілітація. У Московському інституті протезування навесні 1944 року їй зробили протези, на яких вона навчилася ходити. З часом Марія повернулася в свою частину. Чотири роки надстроково служила телефоністкою в підрозділі. А потім виїхала в рідний Свердловськ на взуттєву фабрику.

Якось Марію Іванівну, як ветерана 56 Гвардійської танкової бригади Третьої Армії, що дислокувалася в групі радянських військ у Німеччині, запросили на зустріч, присвячену Дню Перемоги. У неї напівжартома спитали, чи не розучилася вона водити танк. У відповідь вона з дозволу командира бригади підійшла до бойової машини, сіла і повела її. Довго не стихали оплески. Німці в захопленні вигукували: «Фрау Маресьєв!».

Вдячні броварчани не забули подвиг Марії Лагунової. Ще в 60-х роках їй присвоїли звання «Почесний громадянин міста Бровари» і назвали її іменем вулицю в Броварах, Княжичах і Гоголеві. У 1976 році Марію Іванівну запросили на постійне проживання у Бровари. На фасаді четвертого будинку на вулиці Енгельса, де мешкала героїня-визволителька, відкрили меморіальну дошку. А в парку "Перемога" встановлений танк Т-34 Марії Лагунової.

За матеріалами Броварського краєзнавчого музею