WTF?
     
День захисника України в нашому місті

 14 жовтня у Броварах відбулось масове гуляння присвячене нашим захисникам. Цього дня відзначались свята світські й церковне - День козацької слави, Покрова Пресвятої Богородиці. Свято для броварчан створили артисти Парку "Київська Русь". Перед початком гуляння команда "At Brovary" поспілкувалась із директором, головним режисером, художнім керівником Театру давнього Києва, Олександром Андрієнком.

- Розкажіть, будь ласка, про "Київську Русь". Як правильно називати учасників заходу: артисти, аніматори? 

- Парк "Київська Русь" це театр давнього Києва, який складається з двох підрозділів: піші та кінні актори. Це професійні актори, яки втілюватимуть сьогоднішню програму. Витоки козаччини глибокі, вони йдуть з глибин Київської Русі, тому поява тут частинки старого міста невипадкова, адже ми прагнемо перекинути місток між минулим та теперішнім. Звісно, щоб втілити такий проект, необхідно представити ті види ратної справи, світського життя, які були притаманні нашим пращурам. Тому тут з'явились коні різних історичних порід. Ви бачите унікальні породи, це чистокровні коні з п'яти континентів планети, їх було привезено з тих історичних місць, де їх розводять. Тут є найтяжчі, найвищі, найшвидші породи у світі. Тобто цікаво не тільки те, що каскадери виконуватимуть на них трюки, але й самі коні є цінністю в кінному світі.

  

 Кінний театр демонструватиме вправність володіння конем на голопі, елементи джигітовки, володіння всіма видами середньовічної зброї (верхи й пішки). Окрім того, ви побачите світську культуру того часу: хороводи, танці, ігри. Такий зріз силами Парку "Київська Русь" і Професійного таетру давнього Києва.

- Чому ви обрали саме Бровари? Я маю на увазі, що захід столичного масштабу.

- Так, рівень столичний, проте зараз у міст-супутників "відкривається друге дихання", вони шукають внутрішні резерви, аби не орієнтуватись на столицю, а бути самобутніми, самодостатніми. У цьому є позитив, адже кожне місто має власну історію, і нівелювати це і прив'язувати до тієї ж столиці це не зовсім правильно. 

 Урочисте відкриття заходу було досить ефектним, пан Олександр давньою мовою Бояна звернувся до присутніх, він розповів про славетні часи козаччини та про історію свята Покрови. Не всі зрозуміли саме за змістом вступну промову (адже це була практично церковно-слов'янська), але пафос, інтонації ведучого наводили присутніх на вірні думки краще за слова. Після вступного слова кінні актори провезли стяги незалежної України, давнього Києва, хоругов Святослава Хороброго та прапор Великого князя, Володимира Ясне Сонечко. 

  

 На святкуванні ми побачили багато людей у формі, дехто був з родиною, переважна кількість гуртувались чоловічою компанією, дехто йшов майже на початку заходу.

- Вам не подобається свято, - питаємо ми в Сергія, який крокує до виходу з парку.

- Та ні подобається, - ніяковіє чоловік.

- А чому уходите?

- Щоб брати участь у таких заходах, все одно потрібно щось робити. Я зараз у відпустці, і зранку начебто хотів прогулятися, але походив годину й втомився чомусь, - сміється. - Три дні сплю, а все одно спати постійно хочу.

   

- Так ви ідете спати?

- Так.

- Добрих снів.

- Дякую!

 Після представлення прапорів, відбулась історична фотосесія, присутні мали змогу зробити світлину з акторами й тваринами. Зауважимо, що на заході організатори добре пильнували за безпекою. Протягом усього святкування можна було почути попередження.

- Ззаду до коней не підходьте. Пам'ятайте, кінь, хоча тварина блогородна, але полохлива. Коні не люблять різких звуків і рухів, якщо ми будемо поводитися спокійно й природно, спокійним буде й кінь, адже це дуже чутлива тварина. 

  

 Коли всі охочі сфотографувалися, їх попросили знову зайти за огорожу, адже на черзі була джигітовка. Під час виконання трюків каскадерами, публіка затамувала подих, кожен з присутніх на власні очі переконався, що це не просто ефектно, а й вкрай небезпечно. Під час виконання одного з елементів, каскадер Стрілка не втримався й впав з коня на повному ходу.

- Не варто зойкати, - заспокоює ведучий глядачів - каскадер - людина свідома, він знає на що йде. - І дійсно Стрілка швидко підвівся та продовжив виступ. У джигітовці брали: участь воїн Стрілка зі своїм другом, конем на прізвисько Етіль, вершник Барс на північно-африканському коні Хасані, чарівна Амазонка та прекрасна вершниця Азія джигітували на коні фрійської породи на прізвисько Велес, окрім того у джигітовці брав участь каскадер, Купідон. Після виконання трюків, учасники продемонстрували вправність у стрільбі з луку верхи на коні, що мчить.

 За кожне попадання лучник отримував три бали, підбити підсумки виявилося не складно, адже окрім Барса, який промахнувся єдиний раз, жодний учасник не попав жодного разу, хоч ведучий і намагався підбадьорити тих, кому не дуже щастило, проте марно. Отже переможцем виявився воїн Барс. 

 Далі глядачам було запропоновано перевірити, чи дійсно "один у полі не воїн", актор у середньовічних обладунках намагався відбити атаки лучників, до речі доволі вправно. Не зважаючи на те, що вершників було набагато більше, лицар не був легкою здобиччю й добре тримав оборону.

 Після показових виступів, на арену запросили глядачів - настав час хороводу. Танцювали всі, малі й старі, люди веселились від душі. Головною умовою хороводу була нерозривність ланцюга. Потім усім миром танцювали Маразулю - кривий танок. Емоції били через край.

 Хоча не обійшлося і без прикрих "але". Каменем спотикання стала вбиральня, для такого заходу туалетів мало би бути набагато більше. Особливо потерпали вагітні жінки, та жінки з малими дітьми, адже дитинка не завжди мала терпіння вистояти чергу.

   

 Ведучий оголосив, що за активну участь присутнім роздаватимуть талони на безкоштовне відвідання локацій: поїздка парком на фіакрі, куштування козацького кулішу, майстер-клас з лицарського мистецтва, хоча це більш заохочувальна міра, ніж правило, адже локації були безкоштовними для всіх.

  

 Кулішу козаки наварили аж 350 літрів. Секрети приготування нам розкрив кухар, пан Олександр.

- Давно ви готуєте куліш?

- Близько п'яти років.

- Що сьогодні входить у страву?

- Куліш готується "похідний", тобто м'ясний. Входить сало, м'ясо, реберця, цибуля, морква, пшоно, вода, сіль, спеції - трави-зелень.

- Скільки готуватиметься?

- Такий казан приблизно 4 години.

  

 Оце вже люди нагулялися: і натанцювалися, і наїлися, і видовищну програму подивилися. Насправді, останній час масові святкування проходять на високому рівні, ось і це свято виправдало наші сподівання.