WTF?
     
Василь Закревський: "Моє хобі переросло у професію"

  Сліпота – не вирок, а лише інший спосіб життя. Світ уже встиг переконатися у слушності цих слів на прикладі багатьох відомих незрячих людей, одним із яких є броварчанин Василь Закревський. Він Майстер спорту України міжнародного класу з паратриатлону, людина що вже не перший рік гідно представляє Україну на чемпіонатах світу та Європи.

Василь Закревський – мешканець міста Бровари, який в дитинстві втратив зір. Ця трагедія повністю змінила його життя. На хвильку закрийте очі і уявіть, що так ви проживете усе життя… Це дуже страшно. І тільки дуже сильні та морально стійкі люди можуть витримати таке. Василь не тільки витримав, але і довів  всьому світу, що він може бути не тільки такий, як всі, але і набагато кращий.

   Ще в 2011 році він почав займатися легкою атлетикою, і майже відразу тренер помітив, що у цього хлопця є великий потенціал для досягнення найвищих висот у спорті. Потрібно лише було Василю докласти до цього зусиль, і він своїм шансом скористався. Ще до цього він займався плаванням. І якщо поєднати це з новим захопленням Василя, то такий вид спорту, як триатлон  найбільше для нього підходив би. Триатлон   включає в себе три види спортивних змагань: плавання, велогонку і біг по шосе. Люди, які мають вади зору, триатлоном займаються разом з гайдами. Гайд – це людина, яка супроводжує спортсмена від старту до фінішу. Тобто, це повинна бути теж фізично розвинена людина, яка є очима спортсмена. Гайд Василя Закревського – це Роман Король.  Дуже важко назвати його просто гайдом, адже Роман і Василь є найкращими друзями, які майже весь час проводять разом.

  Крім спорту, Василь займається масажем, організовує благодійні заходи та допомагає незрячим людям віднайти себе у спорті. Не зважаючи на все це, Василь не любить говорити про себе, як про непересічну та відому на весь світу особу.

  Наші журналісти поспілкувалися з відомим броварчанином:    

- Пане Василю, крім Вас, у родині хтось мав відношення до спорту?

  - Ні, крім мене, ніхто спортом не займався. Так вийшло, що я перший.

  - За яких обставин подалися у спорт? Одразу все вдавалося?

  - З 2002 року після школи почав займатися плаванням, але ще непрофесійно. Просто так, для себе. Того ж року вперше виступив у Запоріжжі на змаганнях. До речі, зайняв призове друге місце. Після цього змагання стали для мене буденністю. Так моє хобі переросло у професію.

  - Розкажіть в двох словах, яким для Вас видався шлях до золота.

  - До 2012 року був членом збірної з плавання. Але потрапити на міжнародні змагання разом зі збірною було фактично неможливо. Тому мій тренер, Стельмах Анжела Станіславівна, запропонувала перейти в триатлон. Вона познайомила мене з Романом Королем, моїм гайдом (людина, яка супроводжує спортсмена з вадами зору)на сьогодні. Наш дебют відбувся 2013 року в Туреччині. Хоча ми й прийшли до фінішу першими, нас все-таки, на жаль, дискваліфікували через неправильну прив’язку. У тому ж році держава відправила нас на чемпіонат світу до Лондона, де ми поступилися першим місцем британцю.

  - Чи думали тоді, що колись станете чемпіоном?

  - Ні, взагалі не думав. Я лише ставив собі певне завдання і знав, що обов’язково його виконаю. Коли займався плаванням, мріяв виступати за кордоном. Мабуть, не даремно мріяв, якщо все-таки став чемпіоном… Хоча й не у плаванні.

(Фото з соціальної мережі)

  - Менш ніж за п’ять років виступів на професійних змаганнях Вам вдалося досягти неймовірних висот. Які плани на майбутнє?

  - Зараз готуємося до чергового чемпіонату світу. П’ятнадцятого вересня вилітаємо до Чикаго.

  - Що це за чемпіонат?

  - Гранд-фінал чемпіонату світу ITU в Чикаго (США).

  - Сподіваєтеся на перемогу?

  - Звичайно! Хочемо перемогти, або хоча б зайняти призові місця.

  - Які найбільші досягнення у Вашій кар'єрі спортсмена? Якими перемогами пишаєтесь?

  - Перемога на останньому чемпіонаті Європи у Женеві (Швейцарія). Запекла боротьба була в нас тоді на фініші. Перемогли з мінімальною різницею в часі. Фінішували ми за 59 хвилин 20 секунд, учасник зі Словенії – за 59 хвилин 24 секунди, а поляк відстав від нього всього на 3 секунди. Це найяскравіший момент за все моє життя у спорті. Після того, я зрозумів, що навіть 2 секунди можуть вирішити все.

  - Хто Вас зараз тренує?

  - Стельмах Анжела Станіславівна. Вона мій тренер ще, здається, з 2008-го року, коли я лише займався плаванням. Тепер Анжела Станіславівна – мій тренер у триатлоні. Я завдячую їй всіма своїми досягненнями.

  - У Вас надто напружений графік. Як часто тренуєтеся?

  - Самостійно я тренуюся двічі на день. На зборах чи змаганнях ця цифра збільшується до трьох разів на добу, крім вихідних та понеділка. Усі найтяжчі тренування відбуваються в суботу на неділю, а самі змагання – у понеділок.

  - Окрім спорту, Ви ще займаєтеся масажем. Складно водночас працювати масажистом і готуватися до змагань?

  - Звичайно, що так! Мені замало 24-х годин на добу. Я просто правильно планую свій час. Бувають дні, коли приймаю пацієнтів навіть до дванадцятої ночі. Краще я попрацюю пізно ввечері, ніж зранку.

  - Раніше Ви робили масаж у центрі реабілітації "Прагнення". Зараз щось змінилося?

  - Так, тепер приймаю лише вдома, тому що не завжди можу знайти вільну хвилину. Я встановлюю час, зручний мені. 10 років пропрацював у центрі реабілітації "Прагнення", за що неймовірно вдячний його адміністрації. Там я починав займатися спортом і робити масаж.

  - Дякую за відверті відповіді. Було приємно з Вами спілкуватися.

  - І Вам дякую за запитання.

(Фото з соціальної мережі)

  Побажаймо успіху молодому броварському спортсмену на чемпіонаті світу в Чикаго. Сподіваємося на подальші перемоги та звершення. Місто може пишатися своїми талановитими мешканцями.