WTF?
     
Перейменуванню вулиць у Броварах бути (Відео)

 9-го червня в броварському суді було винесено постанову щодо справи про перейменування вулиць у рамках всеукраїнської декомунізації. Суддя, Андрій Шинкар не задовольнив позов активістів, прихильників і заступників старих назв.

 Нагадаймо, що з 24-го березня тривали судові процеси, броварський суд прийняв два позови щодо визнання незаконним і скасування рішення "Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари". Позивачів обурювало, що не було, як вони твердять, громадських обговорень з приводу цього питання, що порушується етика, наприклад Матросов, який також "став жертвою декомунізації" отримав тюремний строк за порушення паспортного режиму, але хто може скасувати його подвиг?

Позивачки: Тетяна Немчина й Олена Бабенко
Ірина Нілова - представник позивача

- Я би подивилася на депутатів, які зараз кинуться на амбразуру, як він - обурювалася пані Нілова. Хоча подивитися на депутата, який воював можна було, навіть, не покидаючи залу, не секрет, що на Сході воював лідер броварської "Свободи", Олег Шевчук. Гадаємо, позивачі пробачать йому, що він живий-здоровий. - Не можна перейменовувати вулиці названі на честь тих, хто брав участь у русі опору, а партизанський рух це що? Той таки рух опору! - Третя сторона від позивачів закидала, що наші депутати не знають історії, не читають, закони, не мають освіти ("що він може вирішити, коли в нього лише ПТУ?"), не представили кошторис перейменування, у нових назвах було допущено ряд помилок, що створює певні труднощі для жителів, що по кожній вулиці повинно було надано окреме подання тощо.

Дмитро Карпій - голова комісії з перейменування вулиць
Лідер броварської "Свободи", Олег Шевчук

  Власне цього дня були дебати опонентів, що передбачено процедурою. Позивачі відчували програш, тому захищали свої позиції довго, часто дублюючи слова попередників. Закиди про рішення комісії з перейменування вулиць, яке було прийняте, ніби то, двома людьми; що деякі представники третьої сторони від відповідача не проживають у Броварах; що не було враховано думку громади; що пропозиції щодо назв вносили невідомі особи тощо, відповідачі або негайно спростовували, або висміювали.

 Опоненти прихильників старих назв були значно лаконічнішими, адже, як сказала Марія Овдієнко: вже не смачно, коли багато разів жувати. Чесно кажучи між сторонами відчувалася певна наелектризованість, проте суддя присікав усі випади, під час процесу, він наслухався доводів і "за", і "проти", тож не бажав перетворювати дебати в базар. Але це дитячі забавки, дійсно неприємно стало, після промови представника третьої сторони від позивача, пана Сердюка. Він зауважив, що 25-го грудня на сесії було прийнято рішення призупинити називати вулиці на честь загиблих атовців, адже не приведи Господь, будуть інші "жертви АТО", як обирати на чию честь називати вулицю, на чию - ні?

Пан Сердюк переконує, що називати вулиці ім'ям "жертв АТО" неможна
Сергій Батюк (БПП "Солідарність") вимагає в опонента вибачень

 Це не аби як збурило депутатів від БПП "Самопоміч", Володимир Опалько й Сергій Батюк вимагали забрати пана Сердюка ці слова назад та вибачитися, перед героями війни. На захист товариша стали всі позивачі та їхні представники, мовляв війни немає, є антитерористична операція, відповідно й ті, хто від неї постраждав. Сторони не дійшли згоди й по цьому питанню. Протиріччя вилилося в перебранку, коли суд оголосив перерву. На наш погляд, віддавало провокацією: здається, що слова "жертви АТО" були розраховані на запального Сергія Батюка. Нам здалось, що опоненти навмисне використовували таку термінологію. Поваги між сторонами не було, одні презирливо висміювали, інші перекручували прізвища своїх візаві та наводили "факти" їхньої непристойної поведінки (недивно, що суддя трохи втомився).

 У перерві Дмитро Карпій, для тих хто так і не визначився, на пальцях пояснював, чому потрібно перейменовувати вулиці. Голова комісії зауважив: психологи дійшли висновку, що така пропаганда, яка оточує людину скрізь на вулиці дуже негативно впливає на підсвідомість. Особливо страждають діти, адже коли вони почнуть вивчати історію, не зрозуміють, чому самі живуть на вулиці, яка названа на честь якогось ката, пропагандиста тощо.

 Перерва мала тривати годину, проте тривала - дві. Врешті, дебати не переконали суддю відмінити рішення, позов не було задоволено. У залі роздалися вигуки: "Слава Україні!", "Героям слава!", "Україна понад усе!". Переможці раділи та сяяли; переможені стримано заявили, що оскаржуватимуть рішення; суддя виходив із зали закотивши очі, з незлим тихим словом на губах. Тож імовірно, ми ще повернемося до цієї теми.