WTF?
     
Перейменування вулиць. Супротив.

  Триває перейменування вулиць у Броварах. Навіть на мапах Гуглу вулиці оновлені. Але з самого початку було зрозуміло, що це не буде просто. Надто багато людей, яким подобаються старі назви, з якими їх пов'язують спогади; багато тих, хто вважає, що витрачати гроші на перейменування зараз не на часі.

 З іншого боку, багато людей, які проти всього радянського, а тепер ще й російського (і у зв'язку з війною других, можливо, більше); є ті, хто не виступає проти чогось, але вітає і підтримує українське. У соцмережах поширюється думка, що триває "цілеспрямована кампанія проти перейменування вулиць".

 Наприклад, прихильники змін звинувачують саботажників у нечесній боротьбі, а саме у фальшуванні фактів та підміні понять. Зокрема, це стосується вулиці Возз'єднання. Противники перейменування запевняють, що вона не повинна змінювати назву, адже символізує з'єднання старої та нової частин міста. Їхні опоненти заперечують це й у підтвердження наводять світлину  меморіальної дошки, на однойменному проспекті в Києві. У 1954 році по всьому СРСР широко відзначали трьохсотріччя об'єднання гетьманської України із Московією. Тому багато вулиць, що створювалися в ці роки називали на честь Воз'єднання. 

І в Броварах вулиця Воз'єднання не виняток. Створена у п'ятдесятих роках вона навряд була задумана як з'єднання старої та нової частини міста, бо ще 20 років тому закінчувалась тупиком в районі майбутнього перехрестя із вул. Грушевського (тоді ще "60 років СРСР"), на місці якої тоді був старий яблуневий сад. Навіть зараз вул. Воз'єднання з'єднує хіба що майдан Свободи із новобудовами по Грушевського. А старе місто  із умовно новим з'єднує, наприклад, сусідня вулиця Шолом-Алейхема.

Закон про декомунізацію було прийнято не даремно. Мова не йде про знищення звичних назв чи переписування історії. Річ у відновленні справедливості. Погодьтесь, що навряд чи жертви Чикатило хотіли б мати в місті вулицю його імені. Чому тоді вважається нормальним мати вулицю Постишева, одного з ідеологів голодомору? Як можна вважати нормальним існування вулиці Леніна (історична постать) панування якого на чолі більшовицької Росії коштувало Україні мільйони вбитих в бою, мільйони заморених голодом і мільйони розкуркулених і вивезених в Сибір? З одного боку ми шануємо загиблих у бою під Крутами із бандою Муравйова, а із іншого повинні радіти Воз'єднанню із Росією? Ну історична подія, але чи варта того, щоб увіковічнювати її? Може краще згадувати об'єднання Західної України і Центральної? Ну ніхто ж не святкує дату окупації. Немає в Польщі вулиці 1 вересня (початок Другої світової і поділ Польщі), в Австрії немає проспекту Аншлюсу, і малоймовірно, що Кримські татари будуть ходити проспектом Депортації. Так само немає в Німеччині площі Гітлера, а в Італії Муссоліні. Хоча обидва значним чином змінили хід історії в ХХ сторіччні.

Ми повинні пам'ятати ці події. І робити з них висновки. А найменування вулиць іменами диктаторів, маньяків і злочинців рівно як і використання скорботних дат і сумних подій означає, що ми не робимо висновків. На табличках наших будинків мають бути Герої, а не їх кати, повинні бути моменти Перемог, а не поразок. І вулиця імені Небесної Сотні - це більш перемога, аніж Воз'єднання із Росією, що за останні 400 років принесло українцям, татарам, євреям та іншим народностям території нашої країни чимало недоброго.