WTF?
     
Картини намальовані квітами

 У Рожнах живе й творить художниця, яка малює висушеними рослинами. Ошібана - так називається цей вид мистецтва. Він поєднує флористику, гербарій та аплікацію. Окрім того, необхідно мати художні навички, адже анатомія, перспектива, об'єм - усіх законів живопису ошібана дотримується. Докладно про цей вид мистецтва нам розповіла Тетяна Бердник.                     

- Японці вимагають, щоб за кожною рослиною стояв який-небудь образ. Вони не просто малюють рослинами, кожна гілочка має бути схожою на щось.

- Ви працюєте ножицями?

- Ні...

- Зовсім?

- Звісно, є деталі, які дійсно вирізаються по лекалу, схемі, образу; а є деталі, які кладуться не зміненої форми. Ось, наприклад гілочка - поклали його на лист, і це вже тополька. Травичка імітує великі дерева біля хати. Ось це травка дикої моркви, це дуже маленька травка (2 см від землі). До бузини, наприклад, я підхожу кілька разів під час цвітіння - 4 рази. Спочатку вилазять малесенькі дрібні бубочки, потім вони наливаються білим кольором, потім вони розкриваються, далі готова квіточка - і на кожному етапі я зриваю і сушу.

(серія "Пори року")

- Я правильно розумію - колір власний не пофарбований?

- Так-так. В ошібані нічого не можна підфарбовувати (виключення тло). Ось на цій картині використані 32-і рослинки. Бачите, глухар сидить на сосні, яка вирізана зі шкірки банану, у самому глухарі сім рослин: тигрова лілея, часничок, хризантемка (а всі кажуть, що пір'ячко), у якоі є жовтий кордончик, мальвочка, жовтий дзьобик - рудбекія, основа пташки - листочок канни. Оця ялинка збірна з листочків. На дальньому плані, ви бачите голубі, пастельні кольори: лаватера, мальва, глоксинія - прозорі пелюстки, які не мають щільності, насиченості, адже закони перспективи вимагають, щоб горизонт був розмитим, ніжним.

- Продаєте картини?

- Звичайно. Пейзажі зараз дорогі (адже й рамки здорожчали, і антиблікове скло) - півтори-дві тисячі. Без скла я не продаю, тому що ошібана це пресована флористика, якщо її не захистити склом, вона покриється пилом. Чоловік сварить мене страшенно, - сміється - робота повинна коштувати три-чотири тисячі. Але я розумію, що не кожен зможе купити за такі гроші. Хоча в мене є роботи й по 400 гривень, але ручна робота дорога.

 Як не дивно, я заробляю не картинами, це скоріше для задоволення. У мене не має мети їх продавати, чоловік, взагалі, говорить: я в тебе все куплю, не продавай. Дохід мені приносять навчальні програми. Я проводжу майстер-класи. Люди готові платити гроші, щоб цьому навчитися.

 Можна дуже багато різних технік застосовувати, у тому числі флорографіку. Дівчина на цій картині зроблена з тоненьких травиночок іван-чаю. Коли його стручок лопається утворюються довгі завитушки. Ось згіби на рукавах це вусики посіфлори. Це те, чого вимагає ошібана - в кожній рослині бачити якійсь образ: кукурудза схожа на дах будинку, білі парасольки, які ростуть в луках можуть бути квітучим садом на картині.

 Моє завдання побачити рослину - колір, фактуру, образ. Кора чорногорської пальми, наприклад, виглядає, як справжній тин, я руками так не сплету, як сплела природа. До речі, не обов'язково робити лише картини, можна створювати флоровітражі, такі роботи вічні, адже там немає повітря. Це все таки біологічні картини, якщо в хаті є моль, вона обов'язково туди залізе (хоча я свої картини захищаю), але у вітраж шкідники не проникнуть. Можна оздоблювати будь-які скляні поверхні: таці, столики, двері, шафи потрібне скло і плівка. Флоровітражами я займаюсь з дітьми, тут не потрібно клей застосовувати, воно не марке. З дорослими ми займаємось більш серйозними речами.

- Скільки коштують ваші уроки?

- 400 гривень один урок. Усього їх шість. Кожний урок - окрема тема, триває три години. Я у свій час отримала, можливо, одну п'яту з того, чим ділюся тепер сама. Коли я починала, інтернету не було, усе, що ви бачите - мої власні напрацювання. Це одна з причин чому я не хочу брати участі в японських конкурсах, адже переможе твоя робота чи - ні, а картину вони не повертають. Чому ж я маю віддавати (при всій повазі до цієї нації) свій досвід, свої ідеї? Мені не потрібне визнання за ради визнання, це атавізм радянського минулого - повісити медальку на груди. Моє визнання - порожні цвяхи. Я кажу всім художникам, та не чекайте ви цих грамот. Визнання це тільки продаж. Якщо людина голосує за тебе своїм гаманцем, це найвище визнання. Ну в мене є дипломи з японських клубів.

 Визнання це виставка, яка відбудеться 17 січня у Києві (вул. Драйзера 6, це нова галерея на Троєщині). Буде виставлено понад двісті картин, я створила творче об'єднання, адже в мене картин не вистачає, бо продаю їх швидше ніж роблю, зібрала художників  (шукаю таланти в інтернеті й пропоную співпрацю).

 

- Зараз я працюю над серією "Мати й дитина", можете подивитись на роботу в процесі. Це повністю викладене з квітів і тільки обличчя намальоване аквареллю і ніжки, адже дуже важко виклеїти це. 

- Ошібана дозволяє?

- Я нікого не питала, це моя технологія, я вигадала цих панночок. Цю роботу ще ніхто не бачив, ви перші глядачі.

 

- За який проміжок часу ви зробили її?

- Розумієте, у нас майже щодня якісь екскурсії. Вчора, наприклад, до нас завітало 60 людей, тому перерви великі...

- А чистого часу?

- Я би зробила її години за три-чотири. 

- Зараз у вас близько тисячі різновидів сухих рослин де ви їх збираєте?

- Багато вирощую на городі, багато беру з поля. Я так Богу вдячна, що ми тут живемо - це рай, заливні луки, трава в шию. Тут є такі рослинки-ендемики, які тут народилися, тут віками росли, їх немає в інших регіонах. Уявіть собі, що до 50-х років тут Десна розливалась. На місці де ми живемо, по-перше була сільська гнойовиця, сюди вивозили гній, адже це була околиця, по-друге, тут був розлив річки, дідусі місцеві нам розказали, що вони тут на човнах рибу ловили. Тож уявіть собі, як тут усе росте. 

 Коли я жила в Києві мені було дуже важко. Я шукала матеріал для роботи по клумбах міських, по лісах, по парках, по дачах моїх друзів. Уже як з'явилась своя земля, то в мене не має жодного вільного квадратного метра - усе засаджене квітами. У нас нема городу, овочі ми можемо купити, краще вирощувати рослини. - Пані Тетяна запевняє, що краще надати перевагу квітам, судячи з того, як ідуть у неї справи, важко не погодитися.

 

Завітавши в гості до Тетяни Бердник, ми в котре переконалися в тому, що успіх вимагає не тільки кропіткої роботи, а й закоханності у свою справу. За п'ять хвилин художниця заповнює собою весь простір і зачаровує співрозмовника розповідями про пелюстки, стебла, листя, та наглядно показує світ, який з них створює.