WTF?
     
Люстрація по-броварськи: відправ сапог на смітник

  Здавалося, епоха викидання великих чинів народу у смітники вже давно мала б закінчитися. Легше перелічити можновладців, яких оминула така участь. Але ось вона доба Ренесансу, якої ніхто не чекав. Тільки чомусь на, притаманний цим часам, гуманізм навіть натяку немає.

  Німецький філософ Фрідріх Геґель колись писав: «Історія повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий раз — як фарс». Настав наш час фарсу. Тепер на смітники привселюдно викидають все, що якимось чином нагадує того чи іншого бюрократа. На броварському Майдані Свободи сьогодні пообіді наново стояли «смітники історії». Знов за рибу гроші.

  Цього разу до смітника відправляли прототипи Ігора Васильовича Сапожка. Після десятихвилинної промови на тему, чим насолив поки що мер Броварів, організатори випустили в небо кульки з прив’язаною фотографію років керування Сапожка. Як пояснити цей вчинок? Мовляв, як учні на випускному вечорі прощаються зі школою, так і броварчани прощаються із мером.

  На цьому «офіційну» частину нібито успішно закрили та розпочали народні гуляння. Яка ж забавка тут почалася! Найсправжнісінька стрільба чобітьми під величною назвою «Викинь гнилий сапог». Усі охочі прехожі кидалися старими та пошарпаними чобітьми у два смітники. Схоже на те, що як не мера у смітник, то хоча б те, з чим його асоціюють. Найбільше раділи тій вакханалії "найвразливіші" групи населення - діти та чоловіки напідпитку, які поняття не мали, що і навіщо відбувається. Найвлучнішою виявилась броварська аполітична молодь. Юнаки та дівчата протягом години вправлялися у жбурлянні старого взуття. Деякі кидали з таким завзяттям, що навіть неодноразово перевернули ті смітники. Після цього найкращі «лучники» Броварів ще й призи отримали. 

  Так, такого іронічного прощання з мером ще ніхто не влаштовував. Шкіряні ігри на головній площі міста! Ще й музичка відповідна на додачу, яку, мабуть, по чотири рази вмикали організатори.

  Не всі мешканці нашого міста були в захваті від такої забавки. Не дивно, що саме пенсіонери, які не звикли до настільки радикальних методів очищення влади, не схвалили цей захід. На їхню думку, це було радше схоже на давні слов’янські обряди, а не на сучасні мітинги:

  - Як на мене, то це справжнісінький дитячий садочок! Кидатися чобітьми! Яка розумна людина могла таке продумати? Якби ж то хоча б для розваги. Колись слов’яни так веселилися на ярмарках. Впевнений, цим дітлахам ще й по 100 гривень заплатили.

  Сприйняло цей захід як звичайнісіньку гру і підростаюче покоління броварчан. Про вибори вони знають, але не впевнені, що подібними веселощами справді вдасться чогось досягти:

  - Я розумію, що це все пов’язано з виборами. Але це просто гра! Прикольно кидатися чобітьми у смітник. Як це може вплинути на думку людей? Їм сподобається так розважатися – ось і все.

  Чи вдалося поєднати політику та ігри, точно сказати поки що не можна. Та й, мабуть, не варто цього робити, адже політика завжди буде політикою, а розваги – розвагами. І не треба поєднувати грішне з праведним. Хоча у боротьбі за владу навіть в часи князя Ігоря всі засоби були гарні.