WTF?
     
Боротьба за життя - життя для боротьби. Марійка з Броварщини потребує допомоги аби стати на ноги

Днями до редакції «AtBrovary» звернулася Олена, мати 14-річної дівчинки, хворої на ДЦП. Марійка Селюк вже перенесла 12 операцій та численні курси реабілітації. Лікарі запевняють, якщо Марія щомісяця проходитиме терапію, то за три роки зможе самостійно ходити. Однак зробити це потрібно до її повноліття. За три дні мати з дочкою вирушають до Вінниці на черговий курс реабілітації. Однак для цього потрібні кошти, яких безробітна Олена немає.

Жінка сама виховує хвору на ДЦП дочку. Чоловікові дитина не потрібна. Допомагають батьки жінки, але доглядати весь час Марійку вони не можуть, бо мають свою роботу. Власного будинку Олена не має, тому під одним дахом мешкають семеро чоловік. Крім Олени з дочкою та її батьків, у будинку ще живе сестра жінки з чоловіком і дитиною. Усі кошти йдуть на лікування дитини, її харчування і догляд за нею. Минулого року у червні Олена створила групу підтримки у соцмережах.

- Я не можу піти працювати, бо потрібно постійно займатися з дитиною. За ті півтора року, що я пропрацювала, Марійка дуже відстала. Я приїжджала після роботи і займалася наскільки могла. Дідусь та бабуся живуть поряд, але у них своя робота. У нас велика сім’я. І всі морально підтримують, – розповідає жінка.

Олена щомісяця отримує 2 тисячі гривень пенсії по інвалідності та 500 гривень аліментів. Іншого заробітку жінка не має. Грошей ледь-ледь вистачає на українських лікарів, тому про реабілітацію за кордоном Олена з Марійкою поки що навіть не думають. На те, аби потрапити на реабілітацію до Вінниці, потрібно заплатити 8 тисяч гривень. Лікування там безкоштовне, проте тільки за оренду квартири доведеться викласти 300 гривень на добу. А ще треба буде купувати все, що скажуть медики. Потім – курс реабілітації у Чернігові та лікування в столичній лікарні. А це ще 10000 гривень.

Немалі витрати йдуть на транспорт. «Ми живемо у Великій Димерці, і зазвичай дістаємося міста маршруткою. Але, коли погана погода, змушені пересуватися на таксі. Зимою інакше просто неможливо», – пояснює мати Марійки.

Боротися за своє життя Маша почала з перших хвилин після народження. П’ять довгих років Олена лікувалася, аби мати змогу стати мамою. І коли нарешті завагітніла, весь час лежала на зберіганні. Пологи були тяжкими. Марійка народилася без ознак життя (0 балів за шкалою Апгар). Медики не давали новонародженій дівчинці шансів. Дитина 10 днів провела на апараті штучного вентилювання легенів. Відтоді вже 14 років триває шлях Марійки до здорового життя.

Страшний діагноз Марійці встановили тільки після року поневіряння по лікарнях. Кожен місяць з хворою дитиною Олена їздила до Боярки на консультації. Результату не було, дівчинці ставало тільки гірше. В Інституті педіатрії, акушерства і гінекології сказали: Марія страждає на дитячий церебральний параліч із затримкою психомвоного розвитку.

За 14 років життя Марійка перенесла 12 операцій, 5 з яких минули із зупинкою серця. Які тільки хірургічні втручання не витерпіла Марія. Їй розпилювали тазостегновий суглоб, розтягували і пересаджували м’язи, на п’ятах спилювали кісточки та вставляли імплантати. Але ці операції мали і негативний вплив – в Олениної дочки вже атрофовані коліна. «З самого народження ми з нею постійно їздимо удвох. Це було дуже ризиковано, але ми йшли на це», – каже мати Маші. Крім того, дівчина почала сліпнути на одне око.

Часті реабілітації стали буденністю для Марії. «Ми кожен місяць намагаємося кудись їздити. Два тижні на реабілітації – місяць вдома», – зазначає Олена. Дівчинку намагалися поставити на ноги у центрі реабілітації Козявкіна у Трускавці, в одеському «Золотому янголі». Крім того, їздили до Славутича, Хмельницького, Вінниці. Вісім курсів реабілітації Марійка пройшла у Бортничах. Олена каже, ще минулого року це допомагало, а от цьогоріч – вже ні. З 5 років Маша є підопічною броварського центру реабілітації «Прагнення».

Нещодавно дівчинка повернулася з санаторію «Черче» в Івано-Франківській області. Одна доба перебування там коштує 570 гривень. А менш ніж за тиждень Олена з Марійкою вирушають до реабілітаційного центру «Промінь» у Вінниці. Туди родина їздить вже 5 років поспіль. «Гроші потрібні Марійці на харчування, лікування, проживання. Знижки нам, звісно, роблять, але це не надто великі суми», – наголошує жінка.

Роки, проведені у лікувальних закладах, далися взнаки. І вже сьогодні Марійка показує гарні результати. Вона почала самостійно ходити на бильцях. Дівчинка сама тримає ходунки та з допомогою йде. Кілька днів тому Маша без підтримки змогла стати біля стінки. Медики прогнозують, ще три роки активної терапії і дівчинка зможе ходити.

Ми дуже вдячні всім, хто нас підтримує. Це і депутати, і різні волонтери. По всій Україні та за її межами є друзі, які переживають за нас. У нас міцна група підтримки. Ми активні, постійно рухаємося, але для цього потрібні фінансові підкріплення, яких ми, на жаль, не маємо, – зі сподіваннями говорить Олена.

Реквізити для допомоги:

Номер картки ПриватБанк 4149 4978 6662 1982

Галузинська Олена Вікторівна, мама Марійки (066-579-88-83)

Фото та копії документів надала редакції "AtBrovary" Олена Галузинська