WTF?
     
Броварські воїни ушу — майстри та професіонали з дитинства

  Наше місто вже давно вважається одним із кращих центрів підготовки майстрів старовинного китайського бойового мистецтва – ушу. Така слава – результат титанічної роботи президента Української федерації ушу Олега Чуканова та Заслуженого майстра спорту України Андрія Коваля. До того ж, не так давно збірна команда України піднялася на почесну другу сходинку в командному заліку на черговому чемпіонаті Європи серед дорослих та юніорів з традиційного ушу, що проходив у сонячній Болгарії.

  У спорткомплексі «Світлотехнік» щодня проходять тренування юних чемпіонів світу та Європи з ушу. Дівчатка, хлопчики разом навчаються прийомам самооборони, духовно розвиваються, фізично вдосконалюються. І все це під пильним наглядом професійних тренерів, серед яких і Заслужений майстер спорту України Андрій Коваль.

  На одне з тренувань завітали кореспонденти редакції "At Brovary". Одразу шокувала майстерність, з якою діти виконували всі вправи. Юні чемпіони займалися не тільки ушу, а й загальною фізичною підготовкою. Заняття розпочалося з розминки: спортсмени бігали, виконували вправи на гнучкість та дихання. А перед тим, як перейти до "відшліфовування" комплексу прийомів і рухів, віджималися, підіймалися по канату та стрибали в довжину. Не зважаючи на такий щільний графік тренування, пан Андрій все ж знайшов час поспілкуватися з нашими журналістами:

-  Ви вже понад 20 років займаєтесь ушу і встигли досягти неймовірних висот. Пане Андрію, назвіть, будь ласка, усі свої регалії.

-  Я Заслужений майстер спорту України. Це найвище звання в нашій державі, яке тільки можливо досягти. Також я Заслужений тренер України, старший тренер юнацької збірної України.

-  Як давно Ви працюєте тренером?

-  Я вже 15 років як тренер, хоча зараз мені всього 33. Почав працювати тренером-помічником, інструктором з 17 років. А вже у 18 мав своїх учнів.                                

-  Окрім діток, які ще збірні Ви тренуєте?

-  Я помічник старшого тренера дорослої збірної. Оскільки він – президент Української федерації ушу, то п’ятдесят відсотків його роботи виконую я. Хоча треную також і юнацьку збірну.

-  Вашим вихованцям є чим пишатися. Вони вже чогось досягли?

-  Так, вони вже тренери, мої колеги, зараз Майстри спорту міжнародного класу та Майстри спорту України. Усі входять до дорослої та юнацької збірних України.

-  Наскільки я розумію, зараз йде тренування одразу двох груп. Це юнацькі збірні?

-  Одна з них – спецгрупа. Цих дітей ми обрали спеціально для спорту.

-  Що означає «спеціально для спорту»?

-  У нашому місті приблизно 300 дітей займаються ушу. З них ми відбираємо найкращих, аби готувати до участі в чемпіонатах. Перша така група була експериментальною. Тепер кожні 3 роки набирається нова спецгрупа. Невдовзі я збиратиму вже четверте покоління саме для спорту. Ці дітки хочуть присвятити йому своє життя.

-  А якщо дитині погано вдається, але вона мріє про великий спорт? У неї є хоча б малесенький шанс?

-  Шанс є завжди. Якщо батьки приходять до нас і кажуть, що їхній дитині ну дуже хочеться до спецгрупи, ми можемо подумати. Але одразу попереджаємо про те, що відбираємо лише найкращих. Пропонуємо рік індивідуальних занять, під час яких даємо дитині максимум. Тоді вона вже сама бачить, потрібно їй це чи ні. Зазвичай, якщо дитині щось не вдається, її перестає це цікавити.

-  Невже за рік реально підготувати дитину?

-  Ні. Підготовка до дитячого чемпіонату Європи чи світу триває 5 років. А до дорослого – то й всі 8.

-  Тобто деякі діти займаються просто так, для себе?

-  Так. Це групи спортивного удосконалення, або загальної фізичної підготовки (ЗФП).

-  Вони беруть участь у якихось чемпіонатах?

-  Виступають всі дітки. Ми влаштовуємо власні змагання, показові виступи. Дітям з груп ЗФП усе вдається, але їм достатньо загального рівня. Вони тренуються 3 рази на тиждень, а спецгрупа – кожного дня. А під час підготовки до чемпіонатів – то й два рази на день.

-  А як же заняття у школі? Проблеми не виникають?

-  Ми звільняємо дітей від занять. Пишемо заяву на ім’я начальника Управління освіти та науки Броварської міської ради Онищенка Володимира Івановича, в якій просимо у зв’язку з підготовкою до того чи іншого чемпіонату звільнити дітей від занять або призначити індивідуальний графік. Проблеми виникають тільки з тими, хто погано навчається. Третину дітей приводять до нас, аби ті були під контролем. Ми ж не лише тренуємо фізично, а й виховуємо. У нас є свій спортивний літній табір, де тренери стають майже другими батьками.

-  Де знаходиться цей табір?

-  Кожного серпня ми виїжджаємо до бази Любич, що біля Десни.

-  Кажуть, ніби бойові мистецтва – суто чоловіча справа. Але я бачу на тренуванні багатьох дівчат. Їм не складно займатися ушу?

-  Дівчата беруть участь у традиційному ушу – "таулу". Одна людина виходить на майданчик розміром 14х8 і показує певний комплекс рухів. Для кожної вікової групи він свій. Чим старше спортсмен, тим складніший комплекс. Це схоже на спортивну гімнастику й акробатику. Тільки в "таулу" використовуються прийоми, які виконують не на комусь, а вільно.

-  Окрім "таулу", є ще якісь різновиди ушу?

-  Є контактні поєдинки – “сань до”. Це змішаний вид ушу. У ньому всього потроху: боротьба, бокс та кікбоксинг. Але контактними поєдинками ми не займаємося.

-  Дітей якого віку Ви набираєте?

-  Раніше набирали групи лише з шести років. Але зараз у нас з’явився тренер, який займається дітьми віком від 4 років.

-  І який максимальний вік Ваших учнів?

-  Займаються навіть літні люди. Їх вид ушу – "тай цзи цюань”. Це спеціальні рухи, дихальна гімнастика для загального оздоровлення та омолодження організму.

-  Тренування платні?

-  Ні, ми приймаємо лише добровільні внески. Платить той, хто може. Це разова батьківська фінансова допомога на покращення умов у залі. Наприклад, у 2003 році ми придбали он той зелений килим. Тоді він коштував 3 тисячі доларів. За перемогу на останньому чемпіонаті моїй збірній виплатили премію, яку ми витратили на нові тренажери. Ще нам допомагає мер.

-  Приємно чути, що влада міста підтримує розвиток спорту. У чому виявляється допомога мера?

-  Він відкриває змагання, які проходять у цьому залі. Ігор Васильович нам фінансово допоміг виїхати до Болгарії на останній чемпіонат. Хоча, зазвичай, ми не просимо грошей.

  Дивитись на юних броварських чемпіонів - саме задоволення. Молоді енергійні люди, які прагнуть розвитку, вдосконалення і, звісно, звершень. Що ж побажаймо нашим ушуїстам нових досягнень і перемог.